Re: цензії
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
- 10.11.2024|Євгенія ЮрченкоІ дивитися в приціл сльози планета
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Тетяна Лемешко: «Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати»
На питання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменниця Тетяна Лемешко.
Що Ви читали останнім часом? Ваші враження?
Як письменниця завжди переймаюся непізнаністю людської долі, що подібна до не прочитаної книги. Скільки їх, безцінних, поглинула безвість?.. Останнім часом кохаюся в розкішній потужній прозі Анатолія Дімарова. Нещодавно прочитала його книгу «Прожити й розповісти». Коли перегорнула останню сторінку, збагнула, що це не художній вимисел, а реальне життя автора, який пройшов через пекло Голодомору, війни й сталінських репресій. Його роман «І будуть люди» про незнищенність українського народу нещадно скалічили цензори й редактори, а сам автор змушений був полишити літературу на кілька років... Осмислюючи увесь трагізм людських доль Дімарівської прози, думаю – як усі ці випробування витримує людина? Але ж: «Багато що на світі має силу, та нема нічого сильнішого за людину» (Софокл).
З трьох томів історичного дослідження Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія» дізналася про справжню історію Російської імперії, а не ту, яку нам втлумачували в голови за радянських часів. Та й нині...
Нещодавно моя улюблена поетеса Ліна Костенко виступила в жанрі прози і я з цікавістю прочитала її «Записки українського самашедшого».
Традиційно віддаю перевагу класичній літературі. За взірець – Михайло Коцюбинський. Із шостого класу залюблена в його книгу «Дорогою ціною», яка відкрила мені незглибимий світ людської душі... Частенько повертаюся до прози Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Миколи Гоголя, Марка Вовчка, Григорія Косинки, Богдана Лепкого, Григора Тютюнника.
Нещодавно перечитала книги: «Предтеча» Василя Шевчука, «Лебедина зграя» Василя Земляка, «Сократ» Йозефа Томана й Мирослави Томанової (переклад з чеської Дмитра Андрухіва).
Суть людського існування шукаю в «Святому письмі», а також у книгах Олександра Клізовського «Основи світорозуміння нової епохи», Кларисси Пінколи Естер «Жінка, що біжить з вовками», Ернеста Юнгера «На мармурових скелях» (переклад з німецької Євгена Поповича). Намагаюся збагнути «Світ Канта» Манфреда Гаєра (переклад з німецької Лесі Харченко). Глибоко вразив мене і психологічний роман «Моя тінь» Кристіни Фалькенланд, який блискуче переклала зі шведської Галина Кирпа.
Захоплююся словниками – іноді читаю їх, як художню книгу. Скажімо, Словник Української мови Бориса Грінченка, Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. А який розмай слів у Практичному словнику синонімів української мови Святослава Караванського. Цікавлять мене і словники української та грецької міфології.
Не читаю модерної прози і поезії, в якій автори каструють мову, послуговуються сленгом, а то й матюками, описують примітивні фізіологічні сцени.
Завжди біля серця книги Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Плужника, Василя Симоненка, Василя Стуса, Бориса Мозолевського, Миколи Вінграновського, Євгена Дорошкевича, Дмитра Чередниченка, Галини Кирпи, Михайла Горлового Ярослави Павличко.
Найсвіжіші, незабутні враження від чудової збірки Юрія Ряста «Мати і сонях» (видання друге, доповнене). Це вінець поминальний до 90-ліття його матері Євдокії, а водночас і всім матерям-страдницям, які несли на своїх плечах увесь тягар лихоліть, зберігши генетичний код української нації.
Відпочиваю душею у барвистому світі дитинства «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері (переклад з французької Леоніда Кононовича). Люблю «Блакитну дитину» Анатолія Дімарова і його дивовижну казку «Для чого людині серце». А також книжки дитячих поезій Галини Кирпи «Слон мандрує до мами» – художнє оформлення Оляни Рути, «Різдвяне мереживо» Наталі Любиченко – художнє оформлення Катерини Міщук. Зачитуюся цікавими пригодами киці Волошки, що замешкала в новій книзі Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася». А завдяки перекладу Галини Кирпи відкрила для себе чудову норвезьку письменницю Осу Ган Шведер. Поринаю в її «Сни шовкопряда» і знайомлюся з дівчинкою Юсефіною та її улюбленим китайським поетом Лі Бо.
Як обираєте книжки для читання?
З осторогою ставлюся до «розкручених» авторів, бо не завжди популярність свідчить про якість творів. Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати. Обов’язково читаю подаровані книжки. Дослухаюся порад друзів.
Які книжки можете порадити іншим?
На колір і смак товариш не всяк... Тяжко щось радити. На мою думку, піар-твори приходять і відходять, а «В літературі залишається тільки те, що має характер сповіді» (О. Блок).
Додаткові матеріали
- Віктор Марущенко: «Сучасній людині вдома досить мати Біблію, твори Шекспіра і Достоєвського»
- Сергій Цушко: «Буфонади в літературі не визнаю»
- Катерина Міщук: «Відповіді на свої життєві питання читач може отримати зовсім несподівано…»
- Василь Карп´юк: «Часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам»
- Оксана Шалак: «Коли читаю та перечитую поезію і прозу, керуюся тільки власними вподобаннями, відчуттям справжності»
- Марина Соколян: «Я би радила читачам не зациклюватися на якомусь одному жанрі»
- Артем Чех: «Початих книжок і не перелічити. Тільки дочитувати немає часу...»
- Богдан Пастух: «Серед крику сучасного рекламно-хапального дійства все частіше хочеться повертати голову назад»
- Ірма Вітовська: Книжки обираю стихійно
- Маріанна Малина: «Читання — це справа настрою. Іноді тягне на жахіття»
- Олексій Цвєтков: «Читаю зараз книгу американського філософа Рональда Дворкіна «Справедливість для їжаків»
- Микола Азаров радить читати Германа Гессе та Генріха Манна
- Анна Малігон: «Раніше не мала шкідливої звички недочитувати книг, а зараз таки грішу»
- Тетяна Винник: «Коли вдається знайти в книгарні гарну, прекрасно оформлену, дитячу книжку, не дивлюся на ціну»
- Володимир Чернишенко: З величезним задоволенням перечитав збірку дорослих оповідань Кіплінґа з веселенькою назвою «Місто страшної ночі»
- Галина Кирпа: «Оскільки я ніколи не мала шансів на те, що колись-таки по-справжньому виросту, то люблю читати книжки для дітей»
- Олексій Порвін: «Коли мова йде про книжки — особливо важко сказати «я вибираю»
- Наталка Поклад: «Мені незатишно в світі, який творить, так звана, модерна література, нашпигована лайкою, фізіологією і жорстокістю»
- Оляна Рута: «По-справжньому глибокі речі не можуть гучно кричати»
- Катерина Єгорушкіна: «Вибір зазвичай буває ірраціональним»
- Костянтин Коверзнєв: «Якими нещасними людьми є ті критики, що й справді намагаються читати все підряд…»
- Олег Петренко-Заневський: Молодшим читачам я б порадив просто більше читати
- Рауль Чілачава: «До улюблених поезій повертаюсь безліч разів, а з прозою це роблю вибірково, за настроєм»
- Олена Захарченко: «Коли відчуваю, що стала якась надто занудна, то читаю щось простеньке і веселеньке»
- Тимур Литовченко: «Порадив би читати якнайбільше української україномовної фантастики»
- Божена Городницька: «З приходом осені виникла потреба у поезії»
- Галина Малик: Найбільше враження — від віршів Ірини Надворної, давно не читала такої сильної молодої поезії...
- Юрій Завадський: «Я намагаюся видавати те, що сам хочу бачити на своїй книжковій полиці»
- Світлана Богдан: «Нова дитяча книга Галини Ткачук «Вікно до собаки» – дуже весела і цікава книга»
Коментарі
Останні події
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
- 09.11.2024|16:29«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели
- 09.11.2024|16:23Відкриття 76-ої "Книгарні "Є": перша книгарня мережі в Олександрії
- 09.11.2024|11:29У Києві видали збірку гумору і сатири «СМІХПАЙОК»
- 08.11.2024|14:23Оголосили довгий список номінантів на здобуття Премії імені Юрія Шевельова 2024 року