Що Ви читали останнім часом? Ваші враження?

Як письменниця завжди переймаюся непізнаністю людської долі, що подібна до не прочитаної книги. Скільки їх, безцінних, поглинула безвість?.. Останнім часом кохаюся в розкішній потужній прозі Анатолія Дімарова. Нещодавно прочитала його книгу «Прожити й розповісти». Коли перегорнула останню сторінку, збагнула, що це не художній вимисел, а реальне життя автора, який пройшов через пекло Голодомору, війни й сталінських репресій. Його роман «І будуть люди» про незнищенність українського народу нещадно скалічили цензори й редактори, а сам автор змушений був полишити літературу на кілька років... Осмислюючи увесь трагізм людських доль Дімарівської прози, думаю – як усі ці випробування витримує людина? Але ж: «Багато що на світі має силу, та нема нічого сильнішого за людину» (Софокл).

З трьох томів історичного дослідження Володимира Білінського «Країна Моксель, або Московія» дізналася про справжню історію Російської імперії, а не ту, яку нам втлумачували в голови за радянських часів. Та й нині...

Нещодавно моя улюблена поетеса Ліна Костенко виступила в жанрі прози і я з цікавістю прочитала її «Записки українського самашедшого».

Традиційно віддаю перевагу класичній літературі. За взірець – Михайло Коцюбинський. Із шостого класу залюблена в його книгу «Дорогою ціною», яка відкрила мені незглибимий світ людської душі... Частенько повертаюся до прози Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Миколи Гоголя, Марка Вовчка, Григорія Косинки, Богдана Лепкого, Григора Тютюнника.

Нещодавно перечитала книги: «Предтеча» Василя Шевчука, «Лебедина зграя» Василя Земляка, «Сократ» Йозефа Томана й Мирослави Томанової (переклад з чеської Дмитра Андрухіва).

Суть людського існування шукаю в «Святому письмі», а також у книгах Олександра Клізовського «Основи світорозуміння нової епохи», Кларисси Пінколи Естер «Жінка, що біжить з вовками», Ернеста Юнгера «На мармурових скелях» (переклад з німецької Євгена Поповича). Намагаюся збагнути «Світ Канта» Манфреда Гаєра (переклад з німецької Лесі Харченко). Глибоко вразив мене і психологічний роман «Моя тінь» Кристіни Фалькенланд, який блискуче переклала зі шведської Галина Кирпа.

Захоплююся словниками – іноді читаю їх, як художню книгу. Скажімо, Словник Української мови Бориса Грінченка, Фразеологія перекладів Миколи Лукаша. А який розмай слів у Практичному словнику синонімів української мови Святослава Караванського. Цікавлять мене і словники української та грецької міфології.

Не читаю модерної прози і поезії, в якій автори каструють мову, послуговуються сленгом, а то й матюками, описують примітивні фізіологічні сцени.

Завжди біля серця книги Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича, Євгена Плужника, Василя Симоненка, Василя Стуса, Бориса Мозолевського, Миколи Вінграновського, Євгена Дорошкевича, Дмитра Чередниченка, Галини Кирпи, Михайла Горлового Ярослави Павличко.

Найсвіжіші, незабутні враження від чудової збірки Юрія Ряста «Мати і сонях» (видання друге, доповнене). Це вінець поминальний до 90-ліття його матері Євдокії, а водночас і всім матерям-страдницям, які несли на своїх плечах увесь тягар лихоліть, зберігши генетичний код української нації.

Відпочиваю душею у барвистому світі дитинства «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері (переклад з французької Леоніда Кононовича). Люблю «Блакитну дитину» Анатолія Дімарова і його дивовижну казку «Для чого людині серце». А також книжки дитячих поезій Галини Кирпи «Слон мандрує до мами» – художнє оформлення Оляни Рути, «Різдвяне мереживо» Наталі Любиченко – художнє оформлення Катерини Міщук. Зачитуюся цікавими пригодами киці Волошки, що замешкала в новій книзі Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася». А завдяки перекладу Галини Кирпи відкрила для себе чудову норвезьку письменницю Осу Ган Шведер. Поринаю в її «Сни шовкопряда» і знайомлюся з дівчинкою Юсефіною та її улюбленим китайським поетом Лі Бо.

Як обираєте книжки для читання?

З осторогою ставлюся до «розкручених» авторів, бо не завжди популярність свідчить про якість творів. Покладаюся на власну інтуїцію – серце підказує, що й коли прочитати. Обов’язково читаю подаровані книжки. Дослухаюся порад друзів.

Які книжки можете порадити іншим?

На колір і смак товариш не всяк... Тяжко щось радити. На мою думку, піар-твори приходять і відходять, а «В літературі залишається тільки те, що має характер сповіді» (О. Блок).